Рівність на політичній арені
Демократичні суспільства повинні надавати чоловікам і жінкам однакові можливості брати участь у всіх сферах життя, в тому числі, й у сфері політики, зокрема, на найвищих рівнях прийняття суспільно-важливих рішень.
Відповідно нового виборчого кодексу, проголосованого у 2019-му, передбачено для жінок гендерну квоту 40%.
Останні п’ятдесят років діяльність міжнародної спільноти спрямована на привернення уваги до питання гендерної рівності. На рівні ООН прийнято Конвенцію про політичні права жінок (1952), Декларацію про ліквідацію дискримінації щодо жінок (1967), Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979) тощо. На четвертій Всесвітній конференції із становища жінок у Пекіні 1995 року було прийнято Пекінську декларацію та Платформу дій. У документах зазначається, що рівна участь жінок і чоловіків у політичному житті відіграє важливу роль, без чого неможливе врахування ідеї рівності при формуванні державної політики. Рівноправна участь жінок і чоловіків у політичному житті впливає на становище жінок у соціумі. Вона вважається необхідною умовою врахування інтересів жінок. Тобто, гендерна рівність визнається міжнародною спільнотою як цінність, яку слід досягнути задля справедливості та суспільного розвитку, подолання бідності та нерівності.
Ідея та цінність гендерної рівності втілюється, передусім, на державному рівні. Політика держави, яка спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків визначається як гендерна політика. Державна гендерна політика – це дії органів державної влади з вирішення проблем забезпечення гендерної рівності в суспільстві, а саме, забезпечення:
- однакового суспільного статусу чоловіків і жінок;
- однакових умов реалізації прав людини для чоловіків і жінок;
- однакових можливостей використання соціальних і економічних ресурсів для чоловіків і жінок;
- однакових можливостей для чоловіків і жінок робити свій внесок у національний, політичний, соціальний, економічний, культурний розвиток;
- рівного права для чоловіків і жінок мати однакову користь від результатів їх діяльності.
У політиці забезпечення гендерної рівності Європейська Комісія застосовує так званий подвійний підхід (dual approach): втілення політики «гендерної пріоритетизації» (gender mainstreaming) та ініціювання спеціальних заходів (specific measures).
Одним із міжнародних механізмів залучення жінок до політики вважаються компенсаційні дії або позитивні заходи (affirmative actions) спрямовані проти дискримінації за ознакою статі,які є спеціальними, зазвичай тимчасовими заходами з подолання наслідків дискримінації, яка мала місце в минулому або триває в даний час, для створення фактичної рівності можливостей та рівного ставлення до чоловіків і жінок. Вони можуть охоплювати широкий спектр заходів:
- визначення завдань, цілей або квот участі жінок у видах діяльності чи секторах, де жінки мало представлені;
- сприяння доступу жінок до ширших можливостей в освіті, професійному навчанні та зайнятості у «нетрадиційних» для жінок секторах;
- заходи щодо забезпечення швидкого кар’єрного зростання (наставництво чи менторство, залучення жінок до уже створених мереж);
- інформування та заохочення роботодавців стосовно наймання і просування жінок;
- створення умов праці таким чином, щоб це відповідало потребам працівниць із сімейними обов’язками;
- сприяння більшому розподілу професійних, сімейних і громадянських обов’язків між чоловіками та жінками тощо.
